Науковий ліцей Житомирської політехніки продовжив започатковану минулого року традицію і провів піжамну вечірку, яка залишила в серцях ліцеїстів теплі спогади та посмішки.

На основі розповіді Кузнєцової Аріни (група 10-Г).

«… Цікаво, які асоціації у вас викликає слово «піжама»? Мабуть, м’якенька постіль, приємний сон, затишна кімната. Але після минулої п’ятниці я сюди ще додала б два слова: мій ліцей. Так, так.. вам не почулося. А все через піжамну вечірку, яка відбулася нещодавно в нашому закладі. Цей захід справив на мене неймовірне враження. Хочете дізнатися чому?

Готуватися до вечірки я почала завчасно. Піжама в мене була, а от капці та чашку довелося пошукати. Зрештою, образ був «укомплектований». Тож зранку, прихопивши із собою улюблену м’яку іграшку – акулу (до речі, вона стала справжньою зіркою вечірки), я вирушила до ліцею. Побачене перевершило всі мої очікування. Переважна більшість ліцеїстів теж прийшли в домашньому одязі. Так незвично було бачити своїх одногрупників у картатих та різнокольорових піжамах.

Після того, як пари закінчилися, усі почали збиратися на вечірку. До нас підійшов наш куратор – Тарас Євгенійович, який приємно вразив своїм домашнім образом. У сіро-рожевих капцях та шкарпетках з котиками, він здавався таким рідним і близьким , що його відразу захотілося обійняти. І тут я побачила, що наші вчителі теж одягнуті в піжами та халати. Наталія Олександрівна, Олена Анатоліївна, Олена Василівна, Наталія Вікторівна, Анжела Леонідівна, Ірина Анатоліївна – усі вони були такі милі, що захотілося зробити спільне фото на пам’ять.

Раптом мою увагу привернуло яскраве кімоно. Хто б то міг бути? Виявляється, це наша Наталія Василівна. У цьому одязі вона нагадувала мені японську красуню – ніжну та вишукану. А далі я ще зустріла Марію Олександрівну в пухнастому халаті та Ларису Олександрівну в синьому пончо, з якими теж із радістю сфотографувалася. Розстеливши пледи, зручно вмостившись, ми пили чай, їли солодощі, спілкувалися. Дивилися фільм, обмінювалися враженнями,  ніби велика дружна сім’я. І так було добре та затишно, як удома. Безперечно, це був один із найщасливіших моїх днів за останні місяці, коли мене переповнювали щастя та радість, а не тривога й страх».