Як швидко летить час… Ще вчора вони бігли коридорами ліцею, сміялись із друзями, обговорювали контрольні й мріяли про майбутнє. А вже сьогодні — випускники. Для цьогорічних ліцеїстів останній тиждень навчання став справжнім калейдоскопом важливих і щемких подій. Традиційний ланцюжок під веселу музику став прощальним флешмобом у рідних аудиторіях.
Під час заключної зустрічі з куратором кожен написав листа до себе — у 2035 рік. У цих щирих рядках — мрії, надії, переживання та віра в себе. А на прощальній зустрічі з директором учні створили ще одну особливу згадку — розмалювали її білу сорочку теплими словами, спогадами та побажаннями. І все це — листи, флешки, фото, частинка їхніх сердець — було запечатано в капсулу часу.
Ця капсула — більше, ніж просто символ прощання. Це — пам’ять, яка чекатиме своїх адресатів десять років у стінах рідного ліцею. Її основою став гільзовий відстріл, подарований нашим ліцеїстам захисниками з передової. Це нагадування про те, якою дорогою ціною виборюється кожен мирний день, кожна дитяча мрія, кожна посмішка.
Саме тому випускники прикрасили капсулу з особливою шаною та любов’ю: вони нанесли на неї символи життя й пам’яті — соняшники, маки та колосся. Це обереги, які обійматимуть їхні мрії, берегтимуть сподівання і триматимуть ниточку зв’язку між сьогоденням і майбутнім.
У кожному жесті — вдячність. У кожному слові — надія. А в капсулі — частинка серця кожного випускника, що крізь роки говоритиме: “Ми мріяли. Ми вірили. Ми пам’ятали. Ми переможемо”.